Навіщо брати до уваги пізніші вимірювання?
Поєднуючи записи до вибраного моменту і після нього, дослідники отримують додаткові підказки про стан саме в цей момент. Коли вони проводять оцінку, всі ці записи вже отримані.[1]
Такий спосіб оцінювання називають згладжуванням квантового стану. Він дає оцінку минулого стану, а не його пряме спостереження.[1]
Як перевірили оцінку стану світла?
Щоб перевірити оцінку, дослідники розділили світло, яке виходило з оптичного резонатора, між двома детекторами. Позначимо їх А і Б: записи А використали для оцінок.[1]
Для розрахунку орієнтира взяли записи обох детекторів до вибраного моменту та використали відкалібровану модель установки. У таблиці порівняно записи для двох оцінок і орієнтира: записи Б не входили до оцінки зі згладжуванням.[1]
| Спосіб | Записи та мета |
|---|---|
| Фільтрація | Записи А до вибраного моменту — для оцінки стану. |
| Згладжування | Записи А до і після вибраного моменту — для оцінки стану. |
| Орієнтир | Записи А і Б до вибраного моменту — для порівняння оцінок. |
Орієнтир розрахували за відкаліброваною моделлю; це не незалежне пряме спостереження стану.
Що показало порівняння?
У цій установці оцінка зі згладжуванням менше відхилялася від розрахованого орієнтира, ніж оцінка лише за попередніми записами. Порівняння стосується саме цієї установки та моделі: пізніший запис може уточнити оцінку минулого, але не дає змоги побачити майбутнє.[1]